No Comments

Привіт всім! Наступна перешкода, що може виявитися на етапі прийняття благ, це отримання задоволення від невдоволення. Або простіше кажучи – мазохізм.

Це, мабуть, сама підступна пастка. Вона знаходиться поза логікою. Оскільки найвищим задоволенням для такої людини є позбавлення себе того, що бажає найбільше. Зрозуміло, що людина починає усвідомлювати сили, які рухають її діями, коли вже займається самопізнанням. А до цього моменту немов ходить по замкненому колу. І що більше намагається чогось досягнути, щось зробити, тим більше віддаляється від неї бажане.

Таким чином реалізується право говорити “Ні! Не хочу! Не буду!” Зламане і пригнічене батьками в дитинстві. Грубим втручанням в сокровенні для кожної людини процеси прийняття їжі і взаємодії з горщиком. І неадекватною реакцією на спроби дитини сказати “Ні!” та “Не хочу!”

Подорослішав людина боїться відмовляти близьким, родичам і сусідам, начальнику і колегам. І тому може відмовити тільки собі. В успіхові, радості і задоволенні, в достатку, отриманні бажаного. Що і робить.

Картина такої самовідмовної поведінки стає дуже чіткою, коли знаєш, куди дивитися і що там можна побачити. Людина з мазохистскими рисами характеру віртуозно відштовхує від себе блага і притягує те, що для глядача з боку здається “небажаними подіями”. Її скарги на своє життя по суті є ХВАСТОЩАМИ. Мовляв “подивіться, що я зміг накоїти у своєму житті! Так тільки я можу!” Якщо Ви тренуєте своє сприйняття, то помітите наступні моменти. Що озвучування скарг сприймається людиною як певний зоряний час – хвилина слави. І вона насолоджується можливістю шокувати глядача розповіддю про свої негаразди. Адже в глибині душі чітко знає, що сама є автором і творцем цього шедеврального клубка проблем.

Відігравання дитячої травми (відмова собі в благах) призводить до того, що за словами людини їй “нічого НЕ допомагає”, у неї “нічого НЕ виходить”, їй сильно “НЕ щастить” і взагалі вона цілковита “НЕ вдаха”. До того ж (знову цитата) її ніхто “НЕ любить” і вона “нікому НЕ потрібна”. Відмова собі в благах і задоволеннях допомагає підтримувати цю “веселу” картинку.

Практика 1. “Не хочу! Не буду!”. Освоєнні нами практики Лоуена ми доповнюємо боксуванням і ударами по ліжку зі словами “Не хочу! Не буду! Не вказуй мені! Залиш мене в спокої!”. Після практики ОБОВ’ЯЗКОВЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ.

Практика 2. Збитки та компенсації. У кожної ситуації є 2 сторони. Складіть список “+” та “-” такого стану Ваших справ, яким він є на даний момент. Чим шкодить Вам ситуація? Які вигоди Ви отримуєте із такого розвитку подій?

Практика 3. Давайте уявимо собі величезні ваги. На одній шальці терезів усе наші скарги і приводи пожалітися. На іншій – пульт управління нашою життєвою ситуацією. Вибравши першу чашу, продовжуємо скаржитися і ходити по замкненому колу. Вибір другої означає прийняття на себе відповідальності за свою життєву ситуацію і управління нею.

Що обираємо? Нічого НЕ змінювати в своєму житті? Або починаємо рулити нею за своїм бажанням, відкинувши звичку скаржитися? Непростий вибір. Справжнє “бути чи не бути”. Синя і червона таблетки)

На цій філософській ноті дякую Вам за увагу! І гарного всім дня!)

© Катерина Когут, 2016

Залишити відповідь

Индекс цитирования.