No Comments

Привіт всім) Вчора знайшовся дуже цікавий саботажник добробуту – страх виходу за рамки. Наша мета: новий рік – новий рівень добробуту. Новий рівень означає вихід за рамки. І допоки людина піддається цьому страхові, всі бажання і спроби досягнути успіху будуть наштовхуватися на невидиму перешкоду. Сама людина буде шокованою тим, що “працює все більше і більше, але все даремно”.

Ми вже розпочали звільнення від цього обмежувача добробуту. І торкнулися теми ПОТРЕБИ У ДОЗВОЛІ.

З самого дитинства більшість батьків підсаджують дитину на заборони та дозволяння. Далеко не завжди ці рамки логічні. Найчастіше продиктовані емоціями і власним комфортом. Виходить, що обмеження людині прищеплюється раніше, аніж вона навчається взаємодіяти із навколишнім світом. Це призводить до того, що навіть подорослішавши підсвідомо ми на все просимо дозволу.

Кумедно спостерігати, як накреслена на асфальті лінія або натягнута огороджувальна стрічка змінюють поведінку людей. Більшість вибирають діяти в окреслених рамках, навіть якщо рамки на 100% штучні і не мають ніякого відношення до дійсності.

Тому бажання для себе чогось більшого (кількості грошей, успіху, комфорту) або нового (сфери для самореалізації, розвитку нових якостей і здібностей) змушують нас інстинктивно оглядатися. Шукати підтримки і дозволу.

Але є гарна новина) Час згадати, що кермо знаходиться в наших руках. І дозвільні/заборонні повноваження теж. Ми і Президент, і Прем’єр-міністр, і Королі з Королевами власної життєвої ситуації. А тому можемо запросто дозволити собі отримувати більше грошей, займатися улюбленою справою і процвітати в ній, жити в більш комфортних умовах, будувати гармонійні взаємини, розвивати себе в будь-яких напрямках тощо.

Практика 1. Пишемо 2 списки. №1 – що хотілося мати в дитинстві і Вам це було дозволено. №2 – хотілося і не було дозволено. Записуємо як матеріальні бажання, так нематеріальні. Дивимося на написане і аналізуємо, які бажання з дитинства так і не вдалося реалізувати? Чого Ви хотіли, а цього так і не сталося? Які почуття зараз у Вас викликає спогад про нереалізовані дитячі бажання?

Практика 2. Відкриваємо свій список бажань, який ми написали на самому початку. І порівнюємо його зі своїми дитячими бажаннями. Які з них збігаються? Які дитячі бажання я намагаюся задовольнити? Чи справді в списку бажань записано те, що я хочу для себе в цей момент свого життя?

Практика 3. Пишемо дозвіл собі мати бажане від імені Президента/Прем’єр-міністра/Короля або Королеви своєї життєвої ситуації. “Я (П.І.Б.) дозволяю собі мати …, займатися улюбленою справою …, процвітати в ньому, заробляти (сума) в тиждень. Обіцяю приймати це з вдячністю і радістю. І так далі і тому т. п. – пишемо все, чого душа забажає і на що вистачить фантазії Дата, підпис – Президент/Прем’єр-міністр/Король або Королева своєї життєвої ситуації. І обов’язково печатка – ми ж тут не в ігри граємо, а даємо собі право на новий рівень добробуту. Час від часу дістаємо це дозвіл і нагадуємо собі, що дозвільні/заборонні повноваження в наших руках.

На цьому дозвольте відкланятися, високоповажні Королі і Королеви! Дякую за увагу! Гарного всім дня!

© Катерина Когут, 2016

P.S. Притча Пауло Коельо “Приборкання слонів”
Приборкувач тварин в цирку здатний керувати слонами, використовуючи дуже просту хитрість: коли тварина знаходиться ще в юному віці, він прив’язує одну з його ніг до стовбура дерева. Незалежно від того, наскільки сильно він бореться, молодий слон не в змозі звільнити себе. Поступово він починає думати, що стовбур дерева більш потужний, ніж він. Коли слон стає дорослим і володіє величезною силою, достатньо просто прив’язати його мотузочкою до молодого деревця, і він навіть не буде намагатися звільнити себе. Як і у слонів, наші ноги часто пов’язані тонкими нитками. Але з дитинства ми звикаємо до сили стовбура дерева і не наважуємося звільнитися від обмежень.

Аж доки не згадуємо, що кермо управління власною життєвою ситуацією в наших руках)

Залишити відповідь

Индекс цитирования.