No Comments

st1Коли в сім’ї з’являється друга дитина, у старшої часто виникають спроби поводити себе “як маленька”. Розглянемо ситуацію з його боку: на сльози і крик малюка батьки моментально реагують і дають йому те, що він хоче (адже з немовлям справи йдуть саме так). Значить це ефективно!

І починаються сльози, капризи тощо.

Якщо реагувати жорстко – ситуація погіршується. Старший не отримує бажаного і ображається на батьків і на молодшого.

У нього виникає питання, на яке він не може собі відповісти: “Чому молодшому все, а мені нічого?”
Тут діяти необхідно інакше. Черговий раз заплакав – а Ви йому: ” Ой, я думала, що ти в мене дорослий. А ти ще маленький. Зараз я тебе загорну у ковдрочку як маленького.” І загортаєте його в теплу ковдрочку і заколисуєте, сюсюкаєте. На повному серьозі. Проте без осміяння. Ви не караєте, а просто граєтеся. Це гра, від якої повинні отримувати задоволення і дитина, і дорослий. Напруга зведе все нанівець. Важливо не тільки ЩО робити, але і ЯК саме Ви це робите. Не поспішайте – дайте можливість малюкові прислухатися до нових/старих відчуттів. Посмакувати ними повною мірою.

Пару раз так зробите, сльози припиняться. Старший отримує те, чого йому так хотілося – йому дали те ж саме, що і молодшому. І сам обирає “бути дорослим”.
Вуаля!)

© Катерина Когут, 2015

Залишити відповідь

Индекс цитирования.