No Comments

st2Коли діти ігнорують прохання прибрати в кімнаті, скласти свої речі / іграшки, більшість батьків переходять на крик.

Тут важливо усвідомлювати пару моментів:

1) крик – це визнання власної повної безпорадності. Дорослий, який кричить на дітей, визнає, що повністю втратив контроль над ситуацією і не знає, що робити далі.

Це ж зовсім не те, що Вам хочеться демонструвати своїм діткам, чи не так?

2) особливо марним є крик, коли діти знаходяться у кризових періодах (3-х, 5-ти, 7-ми років тощо). Непослух – яскрава характерна особливість для всіх цих криз.

Що ж робити? Прямі прохання вони зараз ігнорують. Проте можна спробувати їх обіграти)

Бачите, що в кімнаті знову безлад. Ховаєте пару цінних для них іграшок, речей – щось таке, зникнення чого вони одразу помітять. Коли почнуть шукати, щиросердно припускаєте, що “вони, мабуть, загубилися в цьому бардакові. І знайдуться, якщо навести лад у кімнаті”. Головне не сфальшувати і не перегравати. Коли порядок наведений, речі благополучно знайдуться. Зробите так пару разів, будинок засяє зразковим порядком)))
Вуаля!)

© Катерина Когут, 2015

Залишити відповідь

Индекс цитирования.