No Comments

У одному із своїх нарисів Антуан де Сент-Екзюпері розповідає, як разом зі своїм другом здійснив аварійну посадку посеред Сахари. Літак розбився вдрузки, самі ледве вціліли. Вони залишилися без води – на двох півлітра кави, чвертка вина та апельсин, точно знаючи, що в пустелі без води людина може витримати 19 годин.

Лишень уявімо собі – двоє людей наодинці з пустелею. Без води та засобів зв’язку – лише з вірою в можливість порятунку.

Вони блукали розпеченими пісками кілька діб, намагаючись дослухатися до власної інтуїції. Коли було випито останню краплю рідини, їх охопив відчай. Та, на щастя, віра виявилася сильнішою і вони продовжили йти далі. Падали з ніг та знову підіймалися, підтримуючи один одного. Затьмарена спекою свідомість звузилася до однієї думки: “Тільки не зупинятися!”

І врешті-решт сталося диво – у напівмареві від тривалого зневоднення вони натрапили на бедуїна, який їх врятував.

Історія, розказана Антуаном де Сент-Екзюпері, є більшою за розповідь про екстремальну ситуацію. Для нас з вами вона є джерелом, що підживлює силу нашого духу в ситуаціях, коли все видається безнадійним, а зусилля марними.

Час від часу ми потрапляємо до схожої пустелі – в подібні моменти нам здається, що залишаємося наодинці зі своїми проблемами та негараздами. З’являється відчуття, що ніхто не чує наших благань – ніби волаємо в пустоту, яка мовчки спостерігає за нашими стражданнями. Ця мовчанка змушує нас зазирнути в себе, пірнути в глибини власної душі, про існування яких забув. Пустеля, в яку ми втрапили, змушує розпрощатися із фальшивими цінностями та облудними поглядами на життя. Вона перевіряє нас на силу віри, щирість серця та правдивість переконань.

Хто вже переживав щось подібне підтвердить, що в такі моменти важливо не зупинитися. Зібрати в кулак залишки волі та віднайти крихти віри в серці з тим, щоб продовжити рух. Проти всіх законів фізики – коли все навколо спонукає здатися, коли думки шепочуть про відсутність шансів на сприятливе вирішення ситуації. Просто продовжити робити те найкраще, на що здатен, і те, у що віриш. І в момент, коли здається, що вже немає на що сподіватися, стається диво…

© Катерина Когут, 2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.