Не заглядай у криві дзеркала. Бо не знайдеш в них себе, а загубиш.
Не відповідай злом на зло. Бо потішиш цим кривдника, ставши гіршим за нього.
Не давай іншим грати на струнах твоєї образи. Бо сплетуть із них пасок і перетворять тебе на раба.
Не роби комусь боляче зумисно. Бо твій меч тебе ж і поранить. І болітиме рана така завжди сильніше, аніж кривда від чужого меча.
Не відштовхуй тих, що блукають. Бо немає особливої честі вести тих, хто і так йде.
Не надимайся і не напинайся з того, що знаєш чи маєш. Бо гавкоту одного пса, що вискочить ніби нізвідки, буде достатньо, аби показати тобі справжність здобутків твоїх.
Не заздри дарункам чужим. Бо лишень той, на кого звалилися вони, може по-справжньому оцінити силу випробувань, що стоять за кожним із них.
Не порівнюй себе з іншими. Бо не створював Творець одних кращими, других – гіршими. Як краса має безліч облич, так і проявів любові є сила-силенна.
Не бійся і не хитайся у вірі своїй. Бо справді є істинним те, що будь сміливим, стій і побачиш як Сила, що Створила тебе і Робить живим, переможе за тебе.
Не вимагай, щоб тебе любили всі довкола. Бо навіть Творець дав нам вибір – любити Його чи ні. То хто ми такі, щоб когось позбавляти такої свободи?..
Катерина Когут, 2017
