Бувають дні, наприкінці яких ти випитий до дна. Пустий, як барабан…
Віддав себе всього. Роздав по шматочках. Розлетівся словами. Розсипався усмішками. Розійшовся кругами на воді. Розіллявся любов`ю. Розбризкався сяйвом…
Тоді до тебе поспішає Ніч. Безкрайня, животворча, сповнена Таїни…
Такої Ночі ти не маєш права змарнувати, розміняти на дріб’язок…
Ця Ніч не з темряви, вона – сама Любов!. Благословенна Вона!..
Тож смакуєш кожною її хвилиною.. Не квапиш годинникових стрілок.. Насолоджуєшся митями…
Ласкавим дотиком вона змішує забути тебе про справи та турботи. Залишити їх Дневі – то його клопіт. Огортає ковдрою, зітканою із тиші…
Обіймає, голубить, наспівує пісні.. Колисає мріями.. Нашіптує солодкі думи.. Оживлює кожну твою клітинку, відновлює з попелу…
Спи.. Засинай.. Я пильную твій сон.. Я тебе збережу.. Зроблю тебе сильним.. Сни чудові хай насняться тобі.. Засинай…
Катерина Когут, 14.12.2017