No Comments

Бувають дні, наприкінці яких ти випитий до дна. Пустий, як барабан…

Віддав себе всього. Роздав по шматочках. Розлетівся словами. Розсипався усмішками. Розійшовся кругами на воді. Розіллявся любов`ю. Розбризкався сяйвом…

Тоді до тебе поспішає Ніч. Безкрайня, животворча, сповнена Таїни…

Такої Ночі ти не маєш права змарнувати, розміняти на дріб’язок…

Ця Ніч не з темряви, вона – сама Любов!. Благословенна Вона!..

Тож смакуєш кожною її хвилиною.. Не квапиш годинникових стрілок.. Насолоджуєшся митями…

Ласкавим дотиком вона змішує забути тебе про справи та турботи. Залишити їх Дневі – то його клопіт. Огортає ковдрою, зітканою із тиші…

Обіймає, голубить, наспівує пісні.. Колисає мріями.. Нашіптує солодкі думи.. Оживлює кожну твою клітинку, відновлює з попелу…

Спи.. Засинай.. Я пильную твій сон.. Я тебе збережу.. Зроблю тебе сильним.. Сни чудові хай насняться тобі.. Засинай…

Катерина Когут, 14.12.2017

Залишити відповідь

Индекс цитирования.