Дог і дядя
Пляж біля озера. Берегом прямує здо-о-ровецький дог, сполучений повідком із мужиком, який постійно втрачає рівновагу через зміни курсу допитливого улюбленця.
Тишу розімлілого пляжу розрізає дзвінкий дитячий голос:
– Извините, пажалуйста, сабакин дядя! А как завут Вашу сабачку?
Дядя відповісти не встиг – дог угледів щось цікаве. А регіт стояв ще довго.
Зміна думки
Там само. Полуденна спека. Майже всі купаються. Одні плавають – інші пірнають. Хто не вміє ні того, ні другого – просто сидять в воді.
Раптом дитячий крик:
– А-а, ЗМЕЯ!!!
Люди вилітають з води як кулі. Потім хтось добачає, що у “змії” на голові жовті плямки.
Через мить той самий дитячий голос тоном авторитетного експерту:
– Ужик – он же безабидный.
Бідний вужик ще довго оговтувався від пережитого стресу.
Про цуценя
У місцевої улюблениці Жульки народилося цуценя. Кумедне товстеньке, дуже грайливе.
Сусідський хлопчик, побачивши цуцика, радісно репетує на весь двір, сяючи свіжо-беззубою посмішкою:
– Папа, сматлі – ссынок!
Доброго татуся видно дуже тішить нова вимова сина і він, ледве стримуючи сміх, відповідає:
– Сынок, надо говорить не “ссынок”, а щенок.
– Па-а-па, ну, чего ты длязнишься?! Маленькая шабачка!
© Катерина Когут, 2017