Стабільність нерідко притуплює і розхолоджує. Коли все йде неквапним кроком, нам складно наважитися на щось нове. Важко вийти із зони комфорту. Лише одиниці здатні долати бар’єр спокою і розміреності, не зменшуючи темпів свого розвитку. А так сама ситуація нестабільності виштовхує нас із анабіозу і змушує діяти.
У такі моменти важливо вміти справлятися зі своїм хвилюванням. А саме – спрямовувати його енергію в свою діяльність і за рахунок неї долати труднощі.
Це момент, коли можна неймовірно швидко отримати бажане. Необхідно чітко усвідомити, чого ж ми хочемо насправді. Немов якийсь офіціант стоїть біля столика і очікує нашого замовлення. Тому варто зважувати кожне своє слово. Як то кажуть, бажай обережно – бажання збуваються. Щоб не дутися на весь білий світ, коли принесуть замовлення.
В такий час – в момент нестабільності ми дуже чуйно реагуємо на щонайменші зміни. Від нашої уваги не приховуються навіть найлегші порухи. Все, що здавалося знайомим і навіть обридлим, починає грати новими фарбами. Збурювати нововідкритими гранями загострене сприйняття.
Коли перестаєш скаржитися на небередбачуваний світ, починаєш відчувати себе більш живим. Призвичаївшись управляти своїм хвилюванням і використовувати силу свого страху в мирних цілях, відчуваєш, як вібрує кожна твоя клітина азартом і задоволенням від відкриття Основ Буття, Досконалих Парадоксів Світобудови.
Починаєш бачити примхливість хмар і феєрію фарб неба. Дивовижну красу придорожніх квітів. Відчувати цілу гаму запахів, яку перестав помічати. Насолоджуватися ароматом ланів та прибитого дощем пилу. Кайфувати від дотику босих розпечених ніг із прохолодою трав’яного килиму.
У пошукові напрямку нам доводиться звернути увагу на величезний світ. Який ховався від нас за купою щоденних справ і дрібниць. А також нарешті обдарувати увагою своїх коханих. І звернутися до свого спраглого Я. Прислухатися до свого серця, щоб воно вказало шлях. І зробити крочок. Спочатку ма-а-аленький… З деяким острахом… Але з драйвом від майбутніх пригод. Потім ще крок побільше. А потім – відразу декілька. До відкриттів, до ясних або злегка туманних цілей.
Ти не знаєш, що чекає попереду, але відчуваєш гостру необхідність пізнавати. Щодень хоч по краплиночці. І життя починає винагороджувати за дію.
© Катерина Когут, 2016