Коли ми про щось дуже просимо, наші благання обов’язково бувають почутими. Просто далеко не завжди ми можемо розпізнати, що отримали значно більше, аніж просили.
Часом у нас проявляється далеко не найкраща звичка – циклитися на дуже вузькій та конкретній формі виконання бажання. Тому й можемо не помітити, що наше бажання не лише виконалося, а й перевершує всі можливі сподівання.Є така фраза – Бог ніколи не запізнюється, тому ніколи не квап його. Він краще знає, що тобі треба і коли тобі це дати, тому не переживай і все довір йому! Замість того, щоб панікувати – заспокойся і посміхнися.
Історії людей та власний досвід підтверджують правдивість цих слів. Коли ми перестаємо тримати Життя за горлянку, вимагаючи певної форми виконання наших прохань, стаємо здатними довіритися його ходові і починаємо із більшою усвідомленістю ставитися до подій у власному житті, воно починає пестити нас великими і маленькими дивами.
Надзвичайно цікавим з цієї точки зору є аналіз ситуацій із фінансовими проханнями. Гроші є дуже сильним подразником, тож при фокусуванні людини на потрібних сумах свідомість нерідко звужується. І ми можемо не помічати, що бажання не лише виконане, а й вже тривалий час грюкає в наші двері, які ми не відчиняємо, бо очікуємо, що воно прийде у іншій подобі. Життя ж виявляє надзвичайну дотепність та фантазію, відгукуючись на наші благання. Воно полюбляє кепкувати з нашої зашореності, постійно змушуючи нас ставати глибшими, щоб отримати бажане.
За фінансовими проблемами завжди приховуються значно глобальніші речі – це один із сигналів, що ми з вами робимо щось НЕ ТАК або НЕ ТЕ. А також, що настав момент щось дуже суттєво змінити у власному житті і проходження такого випробування завжди виводить нас на новий рівень – свідомості, сприйняття тощо.
То ж наступного разу, коли ми надумаємо нарікати через те, що не отримуємо таких потрібних нам речей, давайте більш уважно розглянемо всі події, що відбулися та відбуваються в нашому житті з моменту озвучення прохання. Ми можемо ду-у-же здивуватися власним знахідкам)
Гарного всім дня)
© Катерина Когут, 2017