Край прірви – тому і зветься краєм. Бо кінець то землі. Закінчення.
До нього, як правило, підлітають на усіх парах. На турбошвидкості. А відповзають, коли пощастить, тихенько, поволі, помалечку.
Прірва любить поговорити. Вона кличе. Вміє вмовляти.
Каже, що ось лише крок – і лише відчуття повітря. Цілковита свобода. Над якою типу нічого невладне.
Нахабно бреше стара. Знає, що сила тяжіння здолає таких обманно-окрилених. Притягне до дна.
Її шепіт – чи ненайсолодший у світі. Скількох він звів. Зробив спочатку бранцями, а потім і зовсім – знятими з рахунку.
Не було людини на світі, котра за життя не поговорила б бодай із однією прірвою. Різняться вони розташуваннями, розмірами. Хтось вдень натрапляє, дехто – вночі.
Їх усіх не засипати. Доки є гори, будуть і прірви.
Навіть при спробі зрівняти всі гори нічого не вийде. Тоді прірви підуть у височінь.
Можна навіть ніде не бувати. Не ходити, не їздити.
Тоді прірва прийде до людини. Подейкували про прірви в пляшках. У розкритій валізі. Одна навіть розчахнулася була на дні каструлі з охололим борщем.
А є й такі, котрі візьмуть і розійдуться поламаною блискавкою просто посеред душі. Знаєте, коли без варіантів полагодити. У найбільш непідходящий момент.
Позіхне на все урвище й скаже, що зачекалася, що давно ні з ким не гомоніла. Попросить бути їй спілкувальником.
Просто вигнати геть – було би принадно. Та не той випадок. Краще таки побалакати – прірви можуть бути на диво корисні.
За мить до того, як роззявить свою пащу, щоб поглинути, урвище покаже людині її такою, як є. Нагадає про безліч дарів, ключів від завдань, які належить за життя їй відкрити.
Якщо людина встигне й не дасть себе по тому себе проковтнути, піде далі багатшою від усіх багатих. Бо знатиме, що робити далі.
Але таких багатих небагато. Прірви вміють вмовляти. І апетит мають безмежний.
Чуєте? Грр чи брр. То вже котрась зголодніла.
Що там ноги? Стоять на твердій землі? Що там очі? Бачать, куди йдуть?
Прірви на відміну від людей ніколи не сплять. Завжди напоготові.
От людям цього б у них навчитися – пильності. І ще – невтомності
© Катерина Когут, 26.10.2023 “Край прірви” з циклу “Легенди приречених”