Коли ніхто над тобою не стоїть і не змушує “ходити до церкви”, здійснюєш свій вибір. Ніхто не вимагає звіту від тебе – дієш на власний розсуд…
Тебе ніхто не повчав, як часто тобі слід бувати у храмі, не привчав робити щось так чи інакше. Просто життя склалося таким чином, що ти був змушений розпочати власні духовні пошуки. Як полюбляє висловлюватися одна людина: “Рух вперед часто буває наслідком добрячого копняка під зад”. (Даруйте, та з пісні слів не викидають 
)
Тож відвідуєш храм, не парячись тим “ашолюдискажуть”, просто тому, що тебе туди щось КЛИЧЕ. Тому, що це дозволяє знайти ВЛАСНІ відповіді на складні питання…